Зарубіжна література 9 клас


Тема: Джордж Бéрнард ШÓУ (1856–1950). Особливості світогляду Б. Шоу. Специфіка          втілення античного міфу в п`єсі «Пігмаліон».
Мета: розглянути життєвий і творчий шлях Б.Шоу, особливості його драматургії, місце п’єси «Пігмаліон» в загальному творчому доробку англійця; розвивати увагу, самостійність та логічність мислення, усне та письмове зв’язне мовлення; виховувати глибоке розуміння та повагу соціальних проблем людства, що вирішуються за допомогою гуманності.
                
Мій спосіб жартувати полягає у тому, щоб говорити правду. Це найкумедніший жарт у світі.
                                                          Б.Шоу

                Шановні діти, ми продовжуємо вивчення особливостей драматургії ХХ століття. Внесок Ібсена є вагомим, бо несе нові течії прогресивної думки, яка так необхідна людям у всі часи існування, щоб не втрачати правильних орієнтирів свого життя. Яскравою постаттю на цьому тлі вирізняється і Бернард Шоу – постать, яка уособлює національний дух, гордість, мистецький злет. До таких людей відносяться з особливою пошаною, навіть поклонінням. Для Англії таким літературним кумиром, втіленням неперевершеної геніальності Великий Бард - В. Шекспір, твори якого століттями з величезним успіхом ставилися у театрах не лише його батьківщини, а й багатьох країн світу. Тому Англія пережила культурний шок, коли у 90-х роках XIX ст. театральний критик Б. Шоу, відомий під псевдонімом Джі-Бі-Ес, раптом розпочав антишекспірівську війну, провокуючи шалені пристрасті. Хто ж вона, ця людина, яка не побоялася виступити проти загальновизнаних усталених кумирів, традицій, тверджень, для якої не існувало табу в царині мистецтва?
Сьогодні ми познайомимося з особистістю і творчим шляхом Б.Шоу, людиною рідкісної працездатності і таланту, невичерпної енергії, англійським драматургом, чия творчість стала важливою віхою на шляху оновлення європейського театру, лауреатом Нобелівської премії (1925), митцем, якого називали «творцем інтелектуального театру XX ст.» (Б.Брехт).

Зацікавленість життям і творчістю великого драматурга Б.Шоу, «найпарадоксальнішого з парадоксальних», не зникає до наших днів. Свідченням такого інтересу є діяльність Міжнародного товариства Шоу, яке активно вивчає й коментує творчість митця, проводить міжнародні форуми, конференції; Товариства Бернарда Шоу США, яке випускає найбільш відомий і авторитетний журнал шоузнавців «Тhe Independent Shavian». Проте найяскравішим прикладом популярності творів драматурга є успішне життя його п’єс на світовій театральній сцені, адже п'єса, в першу чергу, «живе на сцені» (М. Гоголь). Серед багатої драматургічної спадщини митця є твір, який користується особливою популярністю, починаючи від першого свого сценічного втілення і закінчуючи постановками сучасних театрів, початку XXI ст. Мова йде про комедію «Пігмаліон» (1912-1913).


-  Якою ви бачите людину, зображену на портреті? Спробуйте скласти психологічний портрет митця за даними зображеннями.
         «А ось істота майже надприродня — містер Бернард Шоу ...Величезного зросту, тонкий, прямий, він схожий то на господа бога, то на досить в'їдливого сатира...у ньому є щось лицарське, те, що нагадує Дон Кіхота, щось апостольське і те, що дозволяє ставитися з іронією до всього на світі, в тому числі і до самого себе». Так описав свою зустріч-знайомство з Дж. Б. Шоу письменник Карел Чапек, який у 1924 році на запрошення РЕN-клубу відвідав Англію
     2. Опрацювання життєвого та творчого шляху Б.Шоу (сторінки журналу). (хронологічну таблицю записати у зошит)
1.Тяжке дитинство Бернарда Шоу.
2. Життя у Лондоні.
3.Перший період творчості.
4.Нобелівська премія.
5. Б. Шоу – драматург.
6.Комедія "Пігмаліон".
7. Висновки.
1сторінка.      Бернард Шоу народився 1856 р. в Дубліні, столиці Ірландії, яка тоді була однією з британських колоній. Батько Шоу, комерсант-невдаха, дуже пиячив. Мати була обдарованою жінкою, мала непоганий голос, але відчувала себе нещасливою з таким чоловіком. Життя родини супроводжували матеріальні нестатки, несприятливий моральний клімат (його Шоу потім відтворив у своїй трагікомедії "Дім, де розбиваються серця"): батьки часто сварилися і не приділяли належної уваги своїм дітям (окрім Бернарда, вони мали ще дві дочки).Майбутній драматург відчував себе покинутим і самотнім. Школи, де він навчався, були поганими, і хлопчик здебільшого здобував освіту самотужки. Він багато читав, захопився музикою. Поступово мати знайшла вихід із сімейної драми - почала вивчати музику, що потім  дало  їй змогу оселитись у Лондоні та заробляти приватними уроками співів. А Бернард Шоу, якому тоді виповнилось лише 15 років, залишився віч-на-віч із хворим батьком і змушений був дбати про шматок хліба. Він покинув школу і почав працювати, спочатку клерком, а потім головним касиром у земельній конторі. Безумовно, така кар'єра зовсім не влаштовувала талановитого юнака, який мріяв про музику і красне письменство. Одначе ті перші кроки самостійного життя виховали незалежність його духу, вміння витримувати удари долі.
     Ще одна риса світогляду Шоу бере початок у дитинстві - релігійне вільнодумство. Він виховувався в родині байдужій до релігії. Його мати ніколи не забувала демонструвати свій атеїзм, атеїстами були й інші родичі. Шоу та його сестри навіть не відбули конфірмації.
2 сторінка.     Нові можливості для розвитку незалежного духу постали перед Шоу з 1876 р., після переїзду до Лондона, який назавжди став місцем проживання великого драматурга. Тут він продовжив самоосвіту. Його душа і розум відкриваються всім інтелектуальним та естетичним впливам. Його друг і меценат В. Арчер згадує, як він уперше побачив Шоу в бібліотеці Британського музею. Перед ним лежали "Капітал" К.Маркса і партитура опери Р. Вагнера "Золото Рейну". Він по черзі читав обидва твори. Цей епізод  досить типовий для Шоу, який завжди збагачувався найрізноманітнішими здобутками в науці, філософії, мистецтві.
     У Лондоні Бернард Шоу писав дописи, статті та рецензії для різних журналів. Незабаром Шоу захопився соціалістичними ідеями і в 1884 році став одним із засновників соціал-реформаторського Фабіанського товариства. У другій половині 1880-х років письменник активно виступає у пресі як художній рецензент, музичний оглядач, а згодом - як театральний критик.
3 сторінка.   Шоу дебютував романами "Нерозумний шлюб" (1880), "Незлагідний соціаліст" та ін., проте ці твори не принесли йому успіху. Захоплення Ібсеном, створення книги "Квінтесенція ібсенізму" (1891) започаткувала наступний етап у творчості письменника, пов'язаний з реформуванням англійського театру. Він розробив принципово нову структуру драми - "проблемну п'єсу-симпозіум", що грунтувалась на особливому, парадоксальному способі викладу проблеми.
 За 7 років (1892 - 1899) Б. Шоу написав три драматичних цикли: «Неприємні п'єси» («Будинки вдівця», «Гультяй», «Професія місіс Уоррен»), «Приємні п'єси» («Війна і людина», «Обранець долі», «Кандида» та ін.), «П'єси для пуритан» («Учень диявола», «Цезар і Клеопатра» та ін.). Ці драми, різні за жанром і тематикою, об'єднані ідейною та соціальною спрямованістю - викрити лицемірство суспільства, втрату духовності, утвердити внутрішню свободу людини і справжні людські цінності. На початку XX ст. Б. Шоу пережив духовну кризу, свідченням якої стали філософські пошуки митця: він захопився ідеалістичною теорією «життєвої сили», «першооснови», яка знаходить втілення у стремлінні до прогресу та появі нових біологічних видів. На зміну сучасному людству з його низьким моральним і інтелектуальним рівнем має прийти нове, суспільство «надлюдей». «Надлюдина» у розумінні Б. Шоу - це, в першу чергу, особистість гуманістичного світогляду. Уособленням такої особистості драматург вважав Й. Гете, В. Шекспіра, Л. Толстого. Захоплення цією філософською теорією відобразилося у п'єсі «Людина і надлюдина», яка послужила поштовхом до листування Б. Шоу та Л. Толстого.
У подальшому Б. Шоу напише цілу низку блискучих п'єс: «Пігмаліон», «Дім, де розбиваються серця» (цю драму автор вважав найкращою із своїх творів), «Назад до Мафусаїла», «Свята Іоанна», «Візок з яблуками» та ін. П'єси Б. Шоу уже не складали єдиних циклів, оскільки надто вже різноманітними були і за змістом, і за формою. Драматург, використовуючи різні жанри (комедії, трагікомедії, реалістичної драми, історичної трагедії), заглибився у проблеми морального удосконалення людства, досягнення істини. У 1925 році драматург став лауреатом Нобелівської премії і відреагував на цю знаменну подію зауваженням у своєму стилі: премія присуджена «на знак вдячності за те почуття полегшення, яке відчув світ в цьому році, коли він (Шоу) нічого не надрукував». Ставлення митця до нагород і титулів було показовим: він відмовлявся від них, стверджуючи, що книги і п'єси будуть найкращим пам'ятником для нього. Творчий шлях Б. Шоу був довгим і насиченим. Митець заклав підвалини реалістичного інтелектуального театру, «драми ідей». З часом у його творах все частіше будуть «з'являтися насичено гротескні, фантастичні ситуації і постаті, надзви­чайно ускладниться структура, сатира переважатиме гумор, філософські оцінки людства і перспектив його існування на цій землі наберуть доволі похмурого забарвлення. П'єса-антиутопія, п'єса-пересторога посяде в доробку старого майстра експоноване місце». (К. Шахова). Всього він написав 56 п'єс, працюючи навіть у 94 роки. Великий драматург помер 2 листопада 1950 року.
4 сторінка.   У 1926 році Шоу став лауреатом Нобелівської премії "за творчість, позначену ідеалізмом і гуманізмом, за іскрометну сатиру, яка часто поєднується з надзвичайною поетичною красою". Згодом драматург багато подорожував по всьому світу, відвідавши, зокрема,СРСР, США та Південну Африку. Б. Шоу відмовився від грошового еквіваленту Нобелівської премії, написавши секретарю Шведської королівської академії, що «ці гроші - рятівне коло, яке кидають плавцю, тоді як він вже досяг берега і знаходиться у безпеці». Гроші можна використати для «поширення зв’язків і взаєморозуміння у галузі літератури і мистецтва між Швецією і Британськими островами». Сума премії - 7 000 фунтів - була використана для перекладу на англійську мову декількох п'єс А. Стрінберга і декількох романів шведських авторів, які без цієї підтримки навряд чи з'явилися б англійською мовою.
Письменник пережив Другу світову війну, під час якої активно боровся проти фашизму, і помер у своєму маєтку в Хартфордширі у віці 94 років.
5 сторінка. Творчий шлях Шоу-драматурга - це втілення ідеї про інтелектуальний реалістичний проблемний театр. «Його театр часто називають театром ідей, протиставляючи тим самим театру ситуацій і театру характерів. Таке протиставлення поверхневе... Безумовно, ідеї у Шоу - найважливіше. Але вони не виключають ані цікавих характерів, ...ані оригінальних, неочікуваних сюжетних колізій і ситуацій, що дивують і хвилюють. Просто у драматурга є своя система пріоритетів, де психологічна складність і виписаність характерів, емоційна насиченість поступаються місцем думці, підпорядковуються їй» (за К. Шаховою). Складові театральної техніки Шоу-драматурга генетично пов'язані з ібсенівською драматургією: прийоми аналітизму, характерні форми дискусій, антитеоретичність думок, загострених до парадоксальності. Проте на відміну від інших представників «нової драми» («серйозних драматургів» А. Стріндберга, А.Чехова та ін.), Б. Шоу вважав, що про серйозне можна говорити «смішно, дотепно, парадоксально»: «...Хіба треба виганяти гумор і сміх? Уявіть, що світ є лише одним із Господніх жартів. Невже через це ви менш старалися б перетворити його з поганого жарту на хороший?»
Головне завдання театру - активно впливати на глядачів постановкою проблеми. У цьому Б. Шоу був послідовником ідей Г. Ібсена. Драма мусить бути «фабрикою думки», дискусією, яка не закінчується остан­німи словами п'єси. «Відкритий фінал» мав спонукати глядачів до роздумів, інтелектуального осмислення, самостійних пошуків відповідей на запитання, що звучали (прямо чи завуальовано) зі сцени. Драматург відмовляється від традиційної структури п'єси (зав'язка, розвиток дії, кульмінація, розв'язка), пропонуючи власний варіант - зав'язка, розвиток дії, кульмінація, розв'язка, «відкритий фінал», дискусія. Шоу перетворює п’єси в дискусії, що беруть початок із актуальних проблем сучасності: «Будь-яка соціальна проблема, що виникає із протиріччя між людським почуттям і навколишньою дійсністю, дає матеріал для драми», «як Шекспір і Мольєр, я беру все, що трапляється мені під руку, і потім осучаснюю, насичую... сьогоднішнім змістом». Це протиріччя і створює «драматичний конфлікт, який виявляється в гострому зіткненні брехливих уявлень про життя із справжнім його розумінням», «побудований не навколо вад людини, ...а навколо зіткнення різних ідеалів».
Драматург віддав перевагу жанру трагікомедії, як одному із засобів загострення проблеми, дискусії і активізації у глядача інтелектуального усвідомлення.
6 сторінка.   П'єсу "Пігмаліон" Бернард Шоу назвав "романому п'яти актах". Як і більшість драматичних творів Шоу, "Пігмаліон" має коротку передмову під назвою "Професор фонетики" і розлогу після-мову, де розповідається про подальшу долю героїні -- лондонської вуличної квіткарки Елізи Дулітл. Написана в 1912-1913 роках, п`єса витримала 118 постановок. Бернард Шоу, працюючи над комедією, орієнтувався на античний міф про скульптора Пігмаліона, який вирізьбив скульптуру Галатеї. Вражений красою власного творіння, художник благає Афродіту оживити мармурову фігуру. Одухотворена Галатея стає прекрасною жінкою, щасливою дружиною Пігмаліона. Проте Шоу пародоксально переробив у своїй п'єсі давньогрецький міф. Галатея -Еліза, за задумом драматурга XX століття, ніколи не стане дружиною Пігмаліона-Хігінса. Щасливий кінець неможливий. Здійснюючи першу постановку, Шоу категорично забороняв акторам зображувати закоханість Елізи та Хігінса.
            Драматурга цікавило зовсім інше -- трагічна неможливість для освітченої, талановитої, духовно багатої жінки, позбавленої капіталу, гідно влаштувати своє життя. Елізі-Попелюшці нічого не вартувало досконало володіти сучасною англійською літературною мовою, манерами і поведінкою світських панн, щоб бути схожою на герцогиню чи принцесу на будь-якому прийомі. Але її подальша доля залишається непередбачуваною.
        Глибоко гуманні ідеї основи п'єси. Шоу вірить у невичерпний запас творчих сил, що криються в людях з народу. Бідність може спотворити людину духовно, зруйнувати її індивідуальність, але за сприятливих обставин все краще стрімко пробуджується. Так, батько Елізи -- сміттяр Альфред Дулітл, гротескно зображений Шоу, зненацька розбагатівши, блискуче виступає з лекціями перед вишуканою аудиторією. Постійно експериментуючи з характеристикою жанрових особливостей своїх п'єс, придумуючи найнесподіваніші визначення, Б.Шоу у більшості випадків залишався тим, ким він був за покликанням -- комедіографом. І "Пігмаліон" -- одна з його найкращих комедій. Тут вражають афоризмами діалоги персонажів, змінюють один одного гострі комедійні епізоди, парадоксально складаються взаємини героїв. П'єса "Пігмаліон" з дивовижною легкістю зазнавала найнесподіваніших метаморфоз, перетворюючись у твори інших видів мистецтв. Її сценічна історія є напрочуд багатою і різноманітною. Написана напередодні Першої світової війни, знаменита комедія англійського драматурга справила значний вплив на всю європейську культуру XX століття.
     7 сторінка. Джордж Бернард Шоу – видатний англійський драматург, автор 56 пʼєс.
     Йому вдалося вивести англійську драму із ідейного і художнього глухого
кута, в якому вона тоді знаходилася. Він надав їй соціальної гостроти,
проблемного характеру, яскравої соціально-парадоксальної форми. Ви
знаєте, що Б.Шоу прожив довге і плідне життя – 94 роки. Більше 70-и з них
він віддав літературі. Його пʼєси і зараз з успіхом ідуть на сценах театрів
всього світу.
 Узагальнення та систематизація.
               1. Літературний диктант  (відповіді записати у зошит)
1. Джордж Бернард Шоу  - лауреат … премії
2. Для Бернарда Шоу взірцем була творчість…
3. Третій цикл п'єс Бернарда Шоу мав назву…
4. Другий цикл п'єс Бернарда Шоу мав назву…
5. За походженням Джордж Бернард Шоу  був…
6. Перший цикл п'єс Бернарда Шоу мав назву…
7. Своє самостійне життя Бернард Шоу  почав з … років
8. Б.Шоу вважається в Англії засновником…
9. Чудову освіту Б.Шоу здобув…
10.В основу сюжету твору Шоу „Пігмаліон” покладено…
11. Рік створення п’єси „Пігмаліон”… 
12. П`єса Шоу „Пігмаліон” входить до циклу?
         2. Складання інформаційного ґрона «Бернард Шоу —митець і особистість»
         Бернард Шоу: письменник, драматург, блискучий памфлетист, театральний та музичний критик, романіст, він завжди багато читав, подорожував і спілкувався, при цьому ставився з іронією і поблажливістю до людських вад і життєвих перешкод, мав неперевершений парадоксальний гумор, можливість здобуття особистістю внутрішньої краси й свободи.
   Підсумок уроку
         Щоб краще зрозуміти письменника та його ідеї, необхідно читати його твори та вдивлятися глибоко між рядків. Тож наступні два уроки ми і присвятимо вивченню п’єси Б.Шоу «Пігмаліон».
  Домашнє завдання.
         1. Опрацювати підручник с.236 – 240.   
         2. Прочитати п’єсу «Пігмаліон» Б.Шоу.
















Тема: Шолом – Алейхем (1859-1916). ««Тев’є-молочар». Тема історичного зламу, який пройшов крізь долю людини і народу на межі XІX- XX cт. Образна система твору.

Мета: ознайомити учнів з особистістю письменника, усвідомити народний характер його творчості, зосередити увагу учнів на великій любові Шолом-Алейхема до України та її народу, спонукати учнів до вшанування великих майстрів слова, наслідування їх життєвих принципів; формувати навички роботи з текстом, виокремлення головного й суттєвого, усного звязного мовлення.
Тип уроку: урок застосування знань, умінь, навичок.

-          


Біографічні відомості про Шолом-Алейхема (під час опрацювання матеріалу   записати в зошити асоціативний ланцюжок слів та виразів, позначивши відповідно теми виступів 1,2,3, 4,5 ):
1) Дитинство Шолом –Алейхема та його родина. Великий єврейський народний письменник народився 18 лютого (2 березня) 1859 року в українському місті Переяславі Полтавської губернії, в заможній родині торговця та орендатора. Батька письменника в місті поважали. Він добре знав Біблійну літературу, в родині дотримувалися всіх народних та релігійних звичаїв. Але попри все Рабинович не був фанатом. Він цікавився світською культурою і просвітницькою літературою. Голова сімї мав мякий характер, любив свою родину, особливо маленького Шлема.  Пізніше Шолом-Алейхем присвятив батькові немало сторінок, написаних з великою любовю. Незабаром після народження Шлема сім’я Рабиновичів переїхала з Переяслава  до містечка Воронково, де й пройшло дитинство письменника. У своїх творах він увіковічив рідне містечко узагальненою назвою Касрилівка (від поширеного в бідняцькому єврейському середовищі імені Касрил). Як і всі діти єврейського містечка того часу, Шлем навчався в хедері – приватній напіврелігійній школі. В автобіографічному романі «З ярмарку» та в інших творах Шолом-Алейхем неодноразово згадував  бідність і безрадісні умови «в цій майже середньовічній школі». Маленький Шлем виділявся серед інших  учнів не тільки блискучою памяттю, але й розбитним характером. Його бешкетні витівки найчастіше зводилися до вдалого зображення тих чи інших пороків дорослих. Побачивши когось вперше, він негайно помічав у ньому негаразди і починав  «майстерно відображати їх». В ранньому дитинстві Шлем цікавився казковим і фантастичним. Він потоваришував з хлопчиком Шуликом, який розповідав безліч казок, і кожна наступна була цікавішою за попередню.
2) Вплив фольклору та представників української культури на формування світогляду письменника. Майбутній письменник захоплювався і українською народною творчістю. Глибокий вплив на чуттєву уяву хлопчика справили казки і легенди про Мазепу, про Богдана Хмельницького, який забрав у поміщиків та багатих євреїв скарби, привіз їх до Воронкова і однієї ночі зарив їх глибоко в землю. Український колорит прикрашає творчість Шолом-Алейхема. На сторінках його творів можна знайти чудові картини української природи. Брат письменника Вольф Рабинович писав, що молодий Шолом-Алейхем «проявив великий інтерес до українського фольклору і української поезії». Із Софіївки Шлем привіз у 1879 році в Переяслав українські народні пісні і вірші Тараса Шевченка…, розповідав чудеса про Софіївку і про те, як вільно почував він себ лоні прекрасної природи,е на де часто ходив по вузькій стежинці серед високого жита і співав «пісні Богом прославленого поета України Тараса Шевченка. Спочатку він заспівав пісню, яка особливо йому сподобалася, «Думи мої, думи мої…», потім «Реве та стогне Дніпр широкий», «Як умру, то поховайте» та інші пісні.
    «Коли я писав свої вірші, - розповідав Шолом-Алейхем,- я шукав… «Кобзар» - цю пісню пісень Шевченка… Я готовий був віддати що завгодно і скільки завгодно…» Без сумніву, можна встановити близькість між гумором Шолом-Алейхема і українською класичною літературою, безпосередньо  таких відомих в той час драматургів і комедіографів як Старицький, Садовський, Кропивницький, Карпенко-Карий та інші.
3) Світ творів Шолом-Алейхема – це картини життя євреїв України кінця ХІХ ст.  Як бачимо, історично склалося так, що доля єврейського народу багато століть була повязана з Україною. Незважаючи на дискримінацію євреїв (зокрема ,так звані «смуги осілості, які обмежували їхнє право жити та навчатись у будь-яких містах та закладах), роль представників цього народу в економічному та культурному житті України була величезною. Чимала частина промислового, торговельного  та банківського капіталу була зосереджена в руках підприємців – євреїв. В Україні видавалися книги, журнали та газети єврейською мовою, існували єврейські театри. У Житомирі було відкрито єврейський учительський інститут.
   З розповідей старших я дізнався про те,  що до війни в нашій місцевості також проживали євреї. Їхнім переважним заняттям була торгівля. Продавали все: і насіння соняшника, і сухофрукти, і морозиво…Великим святом  у євреїв вважалася субота. В цей день вони не працювали, а на столі в кожній родині обовязково красувалася запечена курка. На свята, у вихідні євреї гарно співали, грали на скрипці, танцювали.
    Та під час війни фашисти жорстоко розправлялися з євреями. З ними поводилися дуже жорстоко, розстрілювали. Нерідко, ризикуючи власним життям, українці рятували євреїв, надавали їм притулок.
Прийом «Мікрофон» Висловіть   власні міркування про те, що Шолом-Алейхем – дійсно народний письменник, використайте словосполучення «на мій погляд», «мені здається», «на моє тверде переконання», «я думаю», «я вважаю»…)

--- То який висновок напрошується на підставі  висловлених думок і міркувань, а також підручникової статті про життєвий та творчий шлях письменника?  (Шолом-Алейхем – справді народний письменник, адже його з однаковим інтересом читають діти як із єврейських, так і українських родин. Він зрозумілий і дітям, і дорослим, і молоді, і літнім людям, тобто всім, хто полюбляє в літературі мистецьку правду, гумор, ніжні людські почуття, винахідливість. Все це і робить його народним письменником).
4). Творчий доробок Шолом-Алейхема.  Творчість Шолом-Алейхема багатогранна. Він відомий як прозаїк, драматург, критик, поет, видавець літературних альманахів, чудовий читець власних творів. Найбільш популярними серед них є «Тев’є-молочник», «Хлопчик Мотл», «Пісня над піснями». Його творчі надбання складають десять романів,двадцять п’єс, сотні оповідань, багато віршів, статей, фейлетонів, декілька досліджень.
Життєвий шлях Шолом-Алейхема був дуже важким. Але попри всі труднощі він став письменником  зі світовим іменем. Критики називають його єврейським Марком Твеном за схожість стилів і любов до літератури, до дітей. В сою чергу, Марк Твен при зустрічі відмітив, що вважає себе американським Шолом-Алейхемом.
5). Останні роки життя Шолом-Алейхема.  Після 1891року письменник живе в Одесі. Після погромів у 1905р. виїжджає  з сімєю спочатку в Швейцарию, потім  - до Німеччини. Вважається, що Шолом-Алейхем пересік океан чотири  рази.
Однак в перше десятиріччя  двадцятого сторіччя  почала давати знать про себе невиліковна хвороба письменникасухоти   (туберкульоз ), хочя до самого кінця  Шолом Алейхем  виказує непереможну енергію и невичерпну  наснагу  творчості, постійно  влаштовуючи  творчі  гастролі з громадськими  читаннями та  усними виступами. В 1914р., як російський підданий, був висланий з Німеччини. Перебираеться до Нью-Йорка, де прожив останні роки життя. Помер  від туберкульозу. Похований  на цвинтарі в Квінсі.

Повідомлення  про книгу «Тев’єр-молочар».
Тев’є-молочар (1894 – 1914).  Письменник немарне називав Тев’є найулюбленішим з усіх створених ним літературних типів. А книга “Тев’є-молочар”, що складається із монологів Тев’є, звернених до самого Шолом-Алейхема, є, безперечно, найвідомішим твором Шолом-Алейхема.
Тев’є – напрочуд цільна особистість. Він простодушний і шляхетний, він розуміє людей і тонко відчуває красу рідної української природи, він завжди поводиться згідно зі своєю натурою і ніколи не грішить проти совісті. Тев'є звик “у поті чола свого” добувати собі хліб, і саме труд укріпив його дух, допоміг не схилятися перед труднощами, кривдами, злигоднями. Його воістину народний гумор, що часто-густо допомагає вистояти у трагічні моменти життя, вміщує в собі і перелицьовані цитати зі Священого Писання, і єврейський побутовий жарт та приказку, і українську сміховинку. Гумор Тев’є – це вираження народного оптимізму, свідчення життєздатності багатостраждального єврейського народу.
Тев’є має сім гарних, працьовитих, розумних дочок. По-різному склалися їхні долі. Старша Цейтл, не забажавши пов’язати свою долю зі старим заможним м’ясником Лейзером-Волфом, наполягає на шлюбові і одружується з бідним кравцем Мотлом, який згодом помирає від сухоти. Інша дочка Тев’є Годл закохується в революціонера Перчика і відправляється разом з ним у заслання в Сибір. Хава порушує заповіти батьків і виходить заміж за неєврея – писаря Федька, приймаючи християнство. За традиційними іудейськими уявленнями за такою дочкою необхідно було справляти траур. Але на самоті Тев’є спадає думка: "А що таке єврей і неєврей? І навіщо Бог створив євреїв і неєвреїв? А якщо вже створив і тих, і других, то чому вони мусять бути отакі роз'єднані, чому мусять ненавидіти один одного?.." Дочка Шпринца, яка закохалася в багатенького, але нікчемного і самозакоханого Арончика, втопилася, вражена його віроломством. Нещасливою є й доля кроткої Бейлки, що виходить заміж за багатія, якого не кохає, аби забезпечити батькові старість...
Отже, життя не щадить Тев’є та його дочок. Помирає дружина Тев’є Голда. А в довершення усіх злиднів євреїв виселяють за царським указом з їх рідного села, за “межу осідлості”. І разом з батьком і Цейтл добровільне вигнання збирається Хава: “де ми... там і вона буде. Наше вигнання – її вигнання...” Але навіть вигнаний з свого дому, з торбиною за плечима, Тев'є все ж таки не зломлений. Він звертається сам до себе "У дорогу, Тев'є..." Він вірить у життя, слухаючи пісню, яку співали Годл і Перчик перед відправкою на каторгу, і гордо вигукує: “Дочки Тев'є - ...так, це сила!” Сильний і сам Тев'є. Це сила велетня з народу, якого ніщо не може зламати.
Серед найвідоміших виконавців ролі Тев’є  на  сцені  (у інсценізаціях твору Шолом-Алейхема, у  трагікомедії Г.Горіна “Поминальна молитва”) – видатні актори Соломон Міхоелс, Мар’ян Крушельницький,  Михайло Ульянов, Євгеній Леонов, Богдан Ступка.

A Підсумок уроку. Бесіда за запитаннями.
s    Як склалася життєва доля Шолом-Алейхема?
s   Охарактеризуйте основні етапи творчого шляху Шолом-Алейхема.
s   Чому Шолом-Алейхема можна назвати справді народним письменником?
s   Якими були зв’язки письменника з Україною? Як вони себе виявили в творчості Шолом-Алейхема?
s   У чому полягає проблематика “Тев’є-молочара”? Охарактеризуйте образ Тев’є.
s   Як ви гадаєте, чому саме Тев’є  був найулюбленішим героєм  автора?
s   Пригадайте, хто з відомих  українських, російських, єврейських акторів виконував роль Тев’є-молочаря на сцені? Хто з них, на вашу думку, спромігся найкраще донести до глядачів задум Шолом-Алейхема?


Тема. Шолом-Алейхем «Тевє-молочар». Філософські проблеми.
Народний гумор. Сучасні інтерпретації твору в театрі, кіно
та інших видах мистецтва
Мета: завершити текстуальне дослідження повісті  «Тевє-молочар»;
зясувати значення монологів та народного гумору у творі;
- розвивати навички роботи з додатковою літературою та Інтернет- ресурсами;
- виховувати повагу до людей різних національностей, прищеплювати любов до театрального мистецтва.
Тип уроку: засвоєння нових знань.

Епіграф. 
                                                  «Коли вже немає сліз – пора сміятись.
                                                             Що ще  залишається робити?»  
                                                                                     «Тевє-молочар»
                                            
      Перевірка засвоєних знань.           
      Прийом " Продовжити речення".
1. Справжнє ім'я Шолом-Алейхема  – … .
2. Шолом-Алейхем в перекладі означає –  … .
3. Народився письменник в місті … .
4. Навчався в хедері – … .
5. Після закінчення навчання в училищі отримав професію … .
6. Проживав  і працював у містах України: …  .
7. Ім'я дружини Шолом-Алейхема … .
 8. Він розбагатів завдяки … .
9. Збанкрутував, тому що … .
10. Назвіть перші твори … .
11. Твір, який став досягненням в жанрі роману … .
12. Назвіть причини, які змусили сім'ю залишити Україну … .

  Доведіть, що твір «Тев’є-молочар» – новелістична повість.
  Зачитайте  початок твору.  («Моєму любимому і дорогому другу, реб Шолом-Алейхему, … на імя різника».)
- Хто є оповідачем у творі?
- З ким він спілкується?
 Доведіть, що автор використовує  монологічну та епістолярну форми оповіді.

«Коли вже немає сліз – пора сміятись. Що ще залишається робити?» – так
вважає Тевє.  Незважаючи на всі злигодні, що випали на його долю, він завжди сповнений оптимізму та життєвої сили. Радісно працює на землі, міцно стоїть на ній. Він фізично й морально здоровий. Скільки б лиха не випало на його голову, він гордо тримає її.  І у самі найважчі часи свого життя знаходить місце для «гострого слівця».                                                                       

 Аналіз монологів Тевє.
«Знаєте, що я вам скажу. Коли бачиш перед собою смерть … Марнота марнот, дурниця і нісенітниця!»
«А що таке єврей і не єврей? ... Чому мусять ненавидіти один одного?..»
«Росте в лісі дуб …  Навіщо голому дереву в лісі стирчати?»
 Висновок. Гумор допомагає Тев’є вистояти у трагічні моменти життя, вміщує в собі перелицьовані цитати із Священного Письма, і єврейський побутовий жарт та приказку, і українську сміховинку.
Завдання. Відшукати в тексті і зачитати прислів’я і приказки, які Тев’є використовує в своїй мові.

 З образом Тевє в єврейську літературу входить поняття       «маленька людина».
«Маленька людина» - це тип літературного героя, для якого характерне перебування на нижчих рівнях суспільства. Ця обставина визначає його психологію і громадську поведінку
 Завдання. Характеристика образу Тевє. Скласти гроно.
Завдання. Підготуйте  повідомлення  «Сучасна інтерпретація твору на сцені театру і в кіно». Перегляд презентації.
Висновки. Я ще раз повторюю слова епіграфа. «Коли вже немає сліз – пора сміятись. Що ще залишається робити?» – говорить Тевє.  Навіть вигнаний з рідного дому, з торбиною за плечима, він все ж таки не зломлений. Він вірить у життя. Трагічна історія єврейської сім’ї, єврейське філософське відношення до життя з часткою сумного гумору змушують задуматися нас про своє життя і, можливо, по-іншому сприймати його.

 Прослухайте єврейську пісню «Шолом Алейхем» у виконанні Лілії Гранде.
-  Про що пісня?
- Як ви думаєте, чому автор обрав саме такий псевдонім?
 Домашнє завдання
Написати твір-мініатюру «Життя Тевє у наш час».



Рей Дуглас Бредбері. «451° за Фаренгейтом». Тривога за майбутнє суспільства в романі-антиутопії -

«Письменник, що пророкує майбутнє» — саме так називають Рея Дугласа Бредбері — видатного фантаста, чиї твори захоплюють своєю неймовірністю, оригінальністю. Коли їх читаєш, здається, що людина не здатна таке навіть уявити. Поринаєш разом із героями творів у майбутнє, у минуле, супроводжуєш скрізь, співчуваєш їм, перебуваєш поруч із ними й намагаєшся навіть допомогти.
Штрихи до портрета Р. Д. Бредбері (запис у зошитах)
Народився у штаті Іллінойс 22 серпня 1920 р. 1934 року через Велику депресію батько Бредбері став безробітним і переїхав з родиною до Лос-Анжелеса.
Магія книги захопила Рея, коли тітка подарувала йому фантастичний комікс «Жив-був якось». А світ наукової фантастики відкривається Рею 1928 р., коли йому до рук потрапляє перший випуск журнала Х’‎юго Гернсбека «Дивовижні історії». Відтоді його уява стає заручницею «країни фантазії».
Через нестачу грошей на випускний у школу Рей прийшов у костюмі покійного дядечка Лестера, якого вбив грабіжник. Три роки після закінчення школи він продавав газети, кожну вільну хвилину проводячи в бібліотеці або продивляючись книжки в місцевих книгарнях.
«Малювання завжди було частиною мого життя. Тітонька Нева відвідувала художні курси у Чикаго і часто брала мене дивитися на картини. ...підлітком я часто виривав картинки із журналів і писав про них вірші у прозі...», — писав митець.
Репутацію майстра наукової фантастики Бредбері принесли «Марсіанські хроніки» (1950).
Черговою книгою, що принесла Реєві славу, була «451° за Фаренгейтом» — роман-антиутопія, що показує зворотну сторону суспільства споживання: моральний розклад людей і жорстокість системи у ставленні до інакодумних. 25 000 слів, що стали основою книги, були написані впродовж 9 днів. «451° за Фаренгейтом» зробив автора популярним, а безліч нагород і премій супроводжувала Рея до останніх років життя.
Цікаво, що автор фантастичних романів не користувався комп’‎ютером, а свої тексти набирав на старій друкарській машинці. Ніколи не сідав за кермо машини, не літав літаками, не мав мобільного телефону. Про себе іронічно казав з цього приводу, що сучасні технічні досягнення викликали у нього паніку.
Коло інтересів письменника не обмежується лише літературою. Він захоплювався мистецтвом, вивчав психологію і філософію. Є автором численних сценаріїв для фільмів.
Він був почесним доктором літератури коледжу Вітьє, лауреатом численних літературних премій.
І в 90 років письменник-фантаст починав кожен день з того, що сідав за рукопис, бо вірив, що нове оповідання продовжує йому життя.

НАТХНЕННІ ЦИТАТИ ВІД РЕЯ БРЕДБЕРІ
Є вчинки, набагато страшніші, ніж спалювання книги. Наприклад — не читати їх.
Посміхайтеся, не давайте біді насолоди.

Мислення — це ворог творчості.
Важка праця окупляється.
Люди повинні навчати себе самі.
Щоразу будуйте собі крила на шляху донизу.
Любов і є відповіддю на всі питання.
Побачте світ.
Життя занадто серйозне, щоб сприймати його всерйоз.
♦ Яка з наведених цитат вам імпонує? Свою відповідь обґрунтуйте.
ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
Знати зміст роману «451° за Фаренгейтом».



Немає коментарів:

Дописати коментар